Експертиза лакофарбових матеріалів і покрить
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ЛАКОФАРБОВИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ПОКРИТЬ
- Експертне дослідження лакофарбових матеріалів та покрить є одним із найпоширеніших завдань криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів. Необхідність його проведення виникає при розслідуванні кримінальних справ, пов’язаних з дорожньо-транспортними пригодами, крадіжками державного та приватного майна та іншими злочинами.
- Об’єктами криміналістичної експертизи лакофарбових матеріалів та покрить (ЛФМ та ЛФП) є предмети з пофарбованою поверхнею, а також відокремлені від них частинки (мікрочастинки) речовини лакофарбової природи.
Криміналістична експертиза лакофарбових матеріалів та покрить проводиться з метою:
- розпізнавання та встановлення належності досліджуваної речовини до групи ЛФМ;
- встановлення спільної родової (групової) належності об’єктів;
- ідентифікації або диференціації певного пофарбованого предмета;
- визначення хімічного та елементного складу ЛФМ та ЛФП;
- визначення способу пофарбування певного виробу (заводський чи кустарнийсаморобний);
- визначення кольору ЛФМ та ЛФП;
- визначення цільового призначення ЛФП;
- виявлення нашарувань ЛФП на предметах-носіях.
Загальна характеристика ЛФМ та ЛФП.
Лакофарбові матеріали - багатокомпонентні суміші, до складу яких входять: пігменти, що надають ЛФМ колір; наповнювачі, що покращують механічні властивості та довговічність ЛФП; в’яжуча частина, що поєднує частинки пігменту та наповнювача між собою та з пофарбованою поверхнею; розчинники та розріджувачі, що надають ЛФМ необхідну консистенцію; пластифікатори, що утворюють з пластифікуючим матеріалом желеподібну масу; сикативи, що прискорюють висихання масляних ЛФМ.
Види ЛФМ, що використовуються в системах ЛФП
- лак - розчин плівкоутворюючих речовин (смол, масел, ефірів, целюлози та бітумів) в органічних розчинниках чи воді, що утворюють після висихання тверду, однорідну та прозору (крім бітумного лаку) плівку;
- ґрунтовка - суспензія пігментів та наповнювачів в плівкоутворювачі, що після висихання являє собою непрозору однорідну плівку з високими адгезійними властивостями до підкладки та наступному шару. Співвідношення між плівкоутворювачем та сумішшю пігментів та наповнювачів коливається від 1:1,3 до 1:3;
- шпаклівка - в’язка пастоподібна маса, що складається з пігменту, наповнювача та плівкоутворювача, яка наноситься для згладжування нерівностей пофарбованої поверхні. Співвідношення між плівкоутворювачем та сумішшю пігментів та наповнювачів 1:6;
- емаль - суспензія пігментів або їх суміші з наповнювачами в лаці, яка після висихання утворює на поверхні непрозору, тверду, забарвлену плівку з різноманітними блиском та фактурою. Співвідношення між плівкоутворювачем та сумішшю пігментів та наповнювачів 1:1.
Орієнтовний перелік питань, які вирішує експертиза лакофарбових матеріалів та покриттів
- Чи є на досліджуваних поверхнях (зазначається де саме) нашарування сторонніх лакофарбових покриттів ?
- Чи придатні виявлені нашарування лакофарбового покриття для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні?
- Чи мають виявлені нашарування лакофарбового покриття спільну родову (групову) належність із зразком лакофарбового покриттям ?
- Чи становили виявлені нашарування лакофарбового покриття одну пофарбовану поверхню із наданим зразком ?
- Яким способом (заводським чи кустарним) пофарбовано транспортний засіб (зазначаються які саме деталі) ?
- Чи проводилось перефарбування транспортного засобу, якщо так, то який колір емалі нанесеної заводом-виробником та які кольори емалей нанесених в кустарних умовах ?
Експертиза полімерних матеріалів, пластмас і виробів з них.
ПРО МОЖЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ
Криміналістична експертиза полімерних матеріалів та виробів з них проводиться в рамках криміналістичної експертизи матеріалів, речовин та виробів і грунтується на комплексному застосуванні матеріалознавчих досліджень.
Полімерні матеріали, як об’єкти експертизи за кримінальними провадженнями різних категорій, зустрічаються, наприклад, в справах про вбивства, дорожньо-транспортні пригоди, розкрадання власності. На дослідження надходять полімерні вироби, а також частини цих виробів.
Завдання криміналістичної експертизи полімерних матеріалів
Криміналістичною експертизою полімерних матеріалів вирішуються такі основні завдання:
- встановлення належності об’єкта дослідження до полімерного матеріалу;
- виявлення мікрочастинок (нашарувань) полімерних матеріалів на предметах-носіях;
- визначення придатності нашарувань полімерного матеріалу для проведення дослідження;
- встановлення спільної родової (групової) належності зразків полімерних матеріалів, що порівнюються.
Встановлення родової належності порівнюваних об’єктів і утворюючих їх матеріалів передбачає віднесення їх до певних класифікаційних груп, що прийняті у відповідних галузях виробництва, науки і техніки.
Загальна характеристика полімерів
Полімери - високомолекулярні природні та синтетичні сполуки з молекулярною масою від декількох тисяч до мільйонів, молекули яких (макромолекули) складаються з великої кількості однакових мономерних ланок, що пов’язані хімічними зв'язками. Полімери можуть бути класифіковані за різноманітними ознаками. В залежності від складу основного ланцюга полімери поділяють на гомоланцюжні (основний ланцюг побудований з однакових атомів) і гетероланцюжні (в основному ланцюзі знаходяться атоми різноманітних елементів.
По типу мономерних ланок полімери підрозділяються на гомополімери, сополімери і блоксополімери.
Гомополімери - полімери, що складаються з однакових мономерних ланок: наприклад: -поліетилен (-СН2-СН2-)n, -полівінілхлорид (-СН2-СНCl-)n тощо.
Сополімери - полімери, що містять декілька типів мономерних ланок. В залежності від характеру розподілу мономерних ланок розрізняють регулярні і нерегулярні сополімери. Сополімери, у яких ланки кожного типу утворюють достатньо довгі безперервні послідовності, що чергуються в межах макромолекули, називаються блоксополімерами.
Види полімерних матеріалів
Полімери з низькою (нижче кімнатної) температурою переходу із склоподібного у високоеластичний стан називаються еластомерами (каучуками), з високою - пластиками.
Всі каучуки підрозділяються на натуральні і синтетичні. Натуральний каучук - продукт рослинного походження, що міститься у соці каучуконосних рослин (латексі). Клас синтетичних каучуків достатньо широкий. Загальноприйнятою є класифікація синтетичних каучуків по областях застосування: каучуки загального призначення, що застосовуються у виробництві таких виробів, у яких реалізується основна властивість гуми - еластичність; -каучуки спеціального призначення, що застосовуються у виготовленні виробів, які поряд з еластичністю повинні мати стійкість до дії різноманітних зовнішніх чинників, тепло- і морозостійкість або інші спеціальні властивості.
Пластики, як правило, складаються з декількох компонентів: -полімеру; -наповнювачів (органічних, неорганічних), що впливають на різноманітні властивості полімерів - стійкість, твердість, теплостійкість тощо; -пластифікаторів, що підвищують пластичність і розширюють інтервал високоеластичного стану; -стабілізаторів, що захищають полімер від старіння; -барвників; -інших добавок (у залежності від області застосування матеріалу.
Орієнтовний перелік питань, які вирішує експертиза полімерних матеріалів, пластмас і виробів з них
Чи є дана речовина полімерним матеріалом та до якого виду належить ?
Чи є на предметі-носії нашарування або мікрочастинки полімерного матеріалу ?
З якого виду полімерного матеріалу виготовлено даний предмет ?
Чи мають дані зразки полімерних матеріалів спільну родову (групову) належність?
Експертиза волокнистих матеріалів і виробів з них
Волокно – протяжне тіло, гнучке й міцне, з малими поперечними розмірами, обмеженої довжини, придатне для виготовлення пряжі і текстильних виробів. Волокна бувають натуральними, штучними та синтетичними. Останні дві групи об’єднують під назвою хімічні.
Текстильні волокна та нитки – це основні структурні елементи текстильних матеріалів: тканин, трикотажу, нетканих матеріалів.
Текстильні волокна поділяються на:
Природні (натуральні) – льон, бавовна, вовна, шовк.
Хімічні (штучні) – ацетатне, віскозне, мідноаміачне
Хімічні (синтетичні) – нейлон, капрон, полівінілхлоридне, поліакрилонітрильне, поліефірне (лавсан)
Основне завдання експертизи волокнистих матеріалів
Виявлення на предметах місця події (предметах-носіях) мікрочастинок волокнистих матеріалів, мікроволокон.
Визначення роду (виду) волокнистих матеріалів за класифікаціями, що існують у науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо).
Встановлення масової частки волокон в складі текстильних матеріалів.
Встановлення спільної родової (групової) належності волокнистих матеріалів.
Основний перелік вирішуваних питань
Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сторонні волокна-нашарування (мікрочастинки волокон), яка їх природа?
Чи є на одязі (зазначається предмет одягу, кому він належить) волокна - нашарування спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина іншого одягу (зазначається її назва, кому вона належить)?
Чи є клаптик тканини, знайдений на місці події, частиною даного предмета одягу?
Чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастинки волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина даного предмета одягу?
Чи відповідає фактичний волокнистий склад виробу, визначеному на маркірувальній стрічці?
